Локапалы не пропадут. (с) Лапы в одну сторону, крылья - в другую, а ты сидишь с хвостом. (с)
воскресенье, 29 октября 2023 в 23:52
Пишет Klod:

Катерина Калитко

Отже, далі попереду зливи і холоди.
Всі птахи вже у вирії. Тричі проказано "Вірую".
Та немає музики тоншої понад розгойдане дихання,
і немає більшого світла, ніж сяйво теплої шкіри,

по якій пропишеться вранці тіней арабська в'язь.
А ще небо, за цим дощем заховане – ти пам'ятаєш – синє,
і немає історії іншої – тільки та, що твоя,
і немає віри, більшої за руку, що її подаси

над розламинами, які пекельним дихають жаром,
над страхами та смутками, яким імен ще не знаємо.

Так тепер захотілося ще пожити
і мати ще кілька бажань –
бог із нами.

URL записи

@темы: тексты, мифореальность, жечь сигнальный костер, не унывать (с), то, что держит, выход из рекурсии