URL записи
читать дальше
Очень понравилось. Вроде как честный оммаж сразу нескольким мастерам - и очень самобытно. Классно, в общем.
URL записи
читать дальше
Dimko DobranichURL записи
Вона носила його одяг, курила його самокрутки,
читала його книжки, іноді сама щось там писала,
стежила за картою руху суден, намагалась не піддаватися смутку,
якщо від його корабля не було сигналу.
Засинала з таблицями метеоданих,
пам’ятала назви вітрів краще, ніж імена близьких,
чекала його на причалі серед портових кранів,
тримаючи в кишені фляжку з шотландським віскі.
Він, натомість, завжди щось привозив їй звідти –
мушлі, перлини, золоті та срібні прикраси.
А ще видряпував її ім’я на кам’яних плитах
скрізь, де стояв – від Бостону до Мадрасу.
Загалом, це була хороша історія.
Напевно, найкраща з тих, що мені відомі.
Коли вони спали разом, до їхнього ліжка підходило море –
і стерегло сон, ніби кіт. Не підпускало до них нікого.
Катерина КалиткоURL записи
Отже, далі попереду зливи і холоди.
Всі птахи вже у вирії. Тричі проказано "Вірую".
Та немає музики тоншої понад розгойдане дихання,
і немає більшого світла, ніж сяйво теплої шкіри,
по якій пропишеться вранці тіней арабська в'язь.
А ще небо, за цим дощем заховане – ти пам'ятаєш – синє,
і немає історії іншої – тільки та, що твоя,
і немає віри, більшої за руку, що її подаси
над розламинами, які пекельним дихають жаром,
над страхами та смутками, яким імен ще не знаємо.
Так тепер захотілося ще пожити
і мати ще кілька бажань –
бог із нами.