Мультфильм найден здесь:
crazymama.ru/cartoonx.php?id_cartoon=692В менее чем 20-минутном мультфильме, снятом по мотивам, сильно упрощен сюжет (и, что меня особенно печалит - упрощен финал), но прекрасный визуальный ряд, в котором хватает и лубка, и экспрессионизма, все же передает ощущение лесной феерии (а оно ключевое, автор даже определила жанр "Лесной песни" как драму-феерию). Хотя в оригинале она и многослойнее, и разветвленнее, и живее. Там одухотворено все - и многоцветная, многоголосая жизнь, наполненная земными соками и солнцем, и хищные тени, воплощенные проклятья. Там слова означают то, что означают. К примеру, сказанное в сердцах недоброе "Бодай тебе посiли Злиднi!" ("Чтоб тебя обсели Злыдни!") оказывается буквальным (и действенным) призывом вечно голодных кошмарных детишек - духов нищеты. (Килине и ее свекрови избавиться от них не удается. Должно быть, для этого нужен тот уровень осознанности, дальновидности и бережности к миру, который бы как раз и не позволил эдак злобно брякать языком).
Эта история любви между человеком и Ши, как водится, трагична; но и обретений в ней полно, а волшебства - и для героев, и для читателей - насыпано щедрыми горстями, оно манит и не лжет, дары его - настоящие, оно требует лишь искренности и готовности к пониманию, к взаимодействию, к диалогу.
*И, разумеется, бережного отношения к своим дарам. Небрежение ими оказывается небрежением самой своей сутью: оно гибельно. А можно ли - и вообще как - и какой ценой - обрести ее снова... О том, во многом, и история.
Перевод (М. Исаковского) в целом хорош, только очень уж сокращен - в соответствии с сокращенным изложением всей истории и, как я уже сказала, сильно упрощенным сюжетом.
Перевода всей драмы целиком - ни плохого, ни хорошего - я не нашла. Возможно, еще найдется. А пока хочу привести несколько стихотворных отрывков из оригинального текста.
читать дальшеМавка
Мені здається часом, що верба,
ота стара, сухенька, то – матуся.
Вона мене на зиму прийняла
і порохном м’якеньким устелила
для мене ложе.
Лукаш
Там ти й зимувала?
А що ж ти там робила цілу зиму?
Мавка
Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
спадали з неба – білі, непрозорі –
і клалися в намети… Біло, чисто
попід наметами. Ясне намисто
з кришталю грає і ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
легенькі гаптували мережки,
і мрії ткались золото-блакитні,
спокійні, тихі, не такі, як літні…
читать дальшеЛісовик
Не задивляйся ти на хлопців людських.
Се лісовим дівчатам небезпечно…
Мавка
Який-бо ти, дідусю, став суворий!
Се ти мене отак держати будеш,
як Водяник Русалку?
Лісовик
Ні, дитинко,
я не держу тебе. То Водяник
в драговині цупкій привик одвіку
усе живе засмоктувати. Я
звик волю шанувати. Грайся з вітром,
жартуй із Перелесником, як хочеш,
всю силу лісову і водяну,
гірську й повітряну приваб до себе,
але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, – там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш – і пропала воля!
Мавка
(сміється)
Ну, як-таки, щоб воля – та пропала?
Се так колись і вітер пропаде!
читать дальшеЛісовик
Доню, доню,
як тяжко ти караєшся за зраду!..
Мавка
(підводить голову)
Кого я зрадила?
Лісовик
Саму себе.
Покинула високе верховіття
і низько на дрібні стежки спустилась.
До кого ти подібна? До служебки,
зарібниці, що працею гіркою
окрайчик щастя хтіла заробити
і не змогла, та ще останній сором
їй не дає жебрачкою зробитись.
Згадай, якою ти була в ту ніч,
коли твоє кохання розцвілося:
була ти наче лісова царівна
у зорянім вінку на темних косах, –
тоді жадібно руки простягало
до тебе щастя і несло дари!
Мавка
Так що ж мені робить, коли всі зорі
погасли і в вінку, і в серці в мене?
Лісовик
Не всі вінки погинули для тебе.
Оглянься, подивись, яке тут свято!
Вдяг ясень-князь кирею золоту,
а дика рожа буйнії корали.
Невинна біль змінилась в гордий пурпур
на тій калині, що тебе квітчала,
де соловей співав пісні весільні.
Стара верба, смутна береза навіть
у златоглави й кармазини вбрались
на свято осені. А тільки ти
жебрацькі шмати скинути не хочеш,
бо ти забула, що ніяка туга
краси перемагати не повинна.
Мавка
(поривчасто встає)
То дай мені святкові шати, діду!
Я буду знов, як лісова царівна,
і щастя упаде мені до ніг,
благаючи моєї ласки!
Лісовик
Доню,
давно готові шати для царівни,
але вона десь бавилась, химерна,
убравшися для жарту за жебрачку.
читать дальшеПерелесник
Та ти не сердься, – що ж,
коли я помилився… Слухай, Мавко,
давай лиш побратаємось.
Мавка
З тобою?
Перелесник
А чом же ні? Тепер ми восени,
тепер, бач, навіть сонце прохололо,
і в нас простигла кров. Таж ми з тобою
колись були товариші, а потім
чи грались, чи кохались – трудно зважить, –
тепер настав братерства час. Дай руку.
Мавка трохи нерішуче подає йому руку.
Дозволь покласти братній поцілунок
на личенько твоє бліде.
(Мавка одхиляється, він все-таки її цілує.)
О, квіти
на личеньку одразу зацвіли! –
цнотливії, незапашні, осінні…
(Не випускаючи її руки, оглядається по галяві.)
Поглянь, як там літає павутиння,
кружляє і вирує у повітрі…
Отак і ми…
(Раптом пориває її в танець.)
Так от і ми
кинемось, ринемось
в коло сами!
Зорі пречисті,
іскри злотисті,
ясні та красні вогні променисті,
все, що блискуче, –
все те летюче,
все безупинного руху жагуче!
Так от і я…
так от і я…
Будь же мов іскра, кохана моя!
Прудко вирує танець. Срібний серпанок на Мавці звився угору, мов блискуча гадючка, чорні коси розмаялись і змішалися з вогнистими кучерями Перелесника.
читать дальше«Той, що в скалі сидить»
Я поведу тебе в далекий край,
незнаний край, де тихі, темні води
спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі,
мовчазні скелі там стоять над ними
німими свідками подій, що вмерли.
Спокійно там: ні дерево, ні зілля
не шелестить, не навіває мрій,
зрадливих мрій, що не дають заснути,
і не заносить вітер жадних співів
про недосяжну волю; не горить
вогонь жерущий; гострі блискавиці
ламаються об скелі і не можуть
пробитися в твердиню тьми й спокою.
Тебе візьму я. Ти туди належиш:
ти бліднеш від огню, від руху млієш,
для тебе щастя – тінь, ти нежива.
Мавка
(встає)
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Марище
По чім ти знаєш те?
Мавка
По тім, що муку
свою люблю і їй даю життя.
Коли б могла я тільки захотіти
її забути, я пішла б з тобою,
але ніяка сила в цілім світі
не дасть мені бажання забуття.
В лісі чується шелест людської ходи.
Ось той іде, що дав мені ту муку!
Зникай, Маро! Іде моя надія!
читать дальшеПостать Мавки
Заграй, заграй, дай голос мому серцю!
Воно ж одно лишилося від мене.
Лукаш
Се ти?.. Ти упирицею прийшла,
щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!
(Розкриває груди.)
Живи моєю кров’ю! Так і треба,
бо я тебе занапастив…
Мавка
Ні, милий,
ти душу дав мені, як гострий ніж
дає вербовій тихій гілці голос.
Лукаш
Я душу дав тобі? А тіло збавив!
Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара!
(З невимовною тугою дивиться на неї.)
Мавка
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, –
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю!
* - в оригинале о возможности диалога, о взаимодействии рассказано гораздо больше. Просто в мультфильм совсем не вместился образ старшего родича Лукаша - дядьки Льва, умеющего и уважить Лес (а когда надо - и защитить от варварской вырубки!), и порой приструнить расшалившихся лесных духов.
читать дальшеЛукаш
Та як же будемо сидіти тута?
Таж люди кажуть – тут непевне місце…
Лев
То як для кого. Я, небоже, знаю,
як з чим і коло чого обійтися:
де хрест покласти, де осику вбити,
де просто тричі плюнути, та й годі.
Посієм коло хижки мак-відюк,
терлич посадимо коло порога,
та й не приступиться ніяка сила…
Текст взят отсюда:
www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/index.htm...Замечательный, похоже, ресурс.
-
-
09.04.2010 в 22:46Этот мульт смотрела в лихие 90-е и не понравился.
А сейчас на глаз замечательно, а на слух... Без наушников как-то лучше пошло
Надо через пару дней глянуть.
Вообще как-то сразу в голове проявилась сказка АТолстого про русалку, к-рая дяденьке сердце живьем скушала. Может, это и испортило впечатление?(((
Я с Лесовиком согласна в смысле нет измены печальней на свете, чем измена себе самому (с) Но и с любовью не поспоришь, это да.
-
-
09.04.2010 в 23:01-
-
09.04.2010 в 23:09Отчего?
-
-
09.04.2010 в 23:12-
-
09.04.2010 в 23:18-
-
09.04.2010 в 23:25-
-
10.04.2010 в 10:45Перевод где-то существует, вообще Леси Украинки много есть на русском. Но не в сети (я иногда начинаю уже забывать о том, что для того, чтобы что-то появилось в интернете, это "что-то" должен кто-то выложить). Я уже думала где-то купить книгу и отсканировать... Очень уж хочется друзьями, которые не знают украинского поделиться таким чудом. (Правда, чудо потеряет от перевода, в этом я уверена. Вот, например, в мультфильме - вроде неплохо, а звучит не так).
-
-
10.04.2010 в 13:20Так есть переводы Леси все-таки, да? Я просто уже так много лет не живу на Украине, что и не помню... И мне вот тоже очень хочется, чтобы друзья прочли. Конечно, перевод будет звучать не так, и это грустно. Но, во-первых, есть надежда, что чудо изменится - но останется чудом. (Читаю же я Лорку, не зная испанского - и чувствую ткущуюся в строчках волшбу. Или вот "Майдан" Коротича. У Юнны Мориц получилось, строго говоря, совсем другое стихотворение. Но не менее прекрасное и сильное.) А во-вторых, если говорить о "Лесной песне" - так хочется, чтобы люди хотя бы прочли целиком! Ведь с этим сокращением и вправду все странно и не так!
Вообще-то вы мне подали идею. Попробую поискать книжки с переводами на букинистических сайтах.
-
-
10.04.2010 в 23:37Запах Днепра, в звёздах окно,
Киевом пахнет сирень.
Эта пора где-то давно,
Гдетства бегущая тень.
Где-то давно гдерево, где
Киевом пахнет каштан.
Гдевочки след в этой среде
Бегством от ужаса пьян,
Бегством от ужаса где-то давно,
Гдействие требует сил.
Где-то давно это кино,
Выдача в пользу могил,
Гденьги за выдачу, верба в воде,
Полный доносов баян,
Гдевочки след в этой среде
Бегством от ужаса пьян.
Памяти свет, огненный куст
Вырубить не топорам.
Гдерево звёзд, Андреевский спуск,
В небе Андреевский храм.
! нашлось на сайте Yunna Morits
www.morits.owl.ru
-
-
10.04.2010 в 23:42