ЕВАКУАЦІЯ

пробившись крізь хащі небесної бюрократії
Архангел Хатніх Улюбленців оголошує
початок всеосяжної евакуації
із міста, що до ранку стане попелом

тихенько, дверима не рипнувши, кігтем не шкрябнувши
опівночі треба зібратись у парку для вигулу
не брати з собою ні повідків, ні ласощів
лиш можуть взяти свою улюблену іграшку

мовчазні тіні линуть притихлими вулицями
ось Мурчик – в зубах тримає папужку плюшевого
ось Гектор, дог, – несе улюблене брязкальце
ось Джек – акуратно несе Галину Семенівну

провівши ревізію свого скарбу собачого
(зібрав за довге життя нівроку коштовностей)
Джек плюнув – гори воно фіолетовим полум'ям!
вже якось буде... вже якось донесу... справлюся...

Джек сам старенький, і лапи не дуже слухаються
та погляд з-під сивих брів упертий, як замолоду...
заснула хазяйка у кріслі, і разом із кріслом він
потяг її до дверей... потроху зростаючи...

уже б його не впізнали онуки Семенівни
і кіт сусідський не фирка услід зухвало –
крокує Джек, чіпляючи вухами вивіски
кошлатим левіафаном пливе по вулиці

чимало таких – он зграя котів підвирослих
по черзі несе місцеву бібліотекарку...
а такса руда – дідка в інвалідному возику –
щоразу на землю ставить, щоб ковдру поправити...

мала чіхуа – двійняток, хоча вони її
щодня між собою тягали, ледь не роздираючи...
їм дивиться вслід Архангел, зуби зціпивши
по лику янгольськім сльози криваві котяться

(13.06.22)